Різноманітність професій
Давайте сьогодні поговоримо про професію хірурга!
ІсторіяХірургія є однією з найдавніших галузей медицини, але її широке застосування стало можливим з XIX століття, після запровадження антисептичної і асептичної техніки (Джозеф Лістер, 1867), наркозу (зубний лікар Уелс, 1844; зубний лікар Мортон, 16.10.1846), відкриття груп крові та їх сумісності при гемотрансфузії. Загалом першою віхою, яка надала поштовх до розвитку хірургії — це дозвіл медичним університетам здійснювати розтини померлих з метою вивчення анатомії людини, що дозволило у подальшому здійснювати хірургічні операції з мінімальною загрозою для життя пацієнта.
Чільне місце в хірургічному лікуванні займає хірургічний інструментарій, без якого неможливо виконати хірургічне втручання як таке.
Напрямки хірургії
Сучасна хірургія щоразу більше стає реконструктивною хірургією (тобто спрямованою на те, щоб відновити або замінити ушкоджений орган: протез судини, штучний клапан серця тощо) і малоінвазивною (тобто спрямованою на те, щоб мінімізувати область втручання в організм — мінідоступи, лапароскопічна техніка, рентгеноендоваскулярна хірургія).
Лікар, який займається хірургією називається загалом хірургом. Розвиток хірургії, зумовив появу підрозділів, які вивчають та вдосконалюють хірургічне лікування лише одного органу чи системи: загальна (абдомінальна), торакальна, кардіохірургія, суддинна, пластична, щелепно-лицева, нейрохірургія, ендокринна хірургія, травматологія, проктологія, урологія, оперативна гінекологія, комбустіологія, трансплантологія, тощо. Як наслідок, існує поняття спеціалізації хірурга у певній галузі хірургії
Хірургі́я — галузь медицини, яка вивчає хвороби, які лікуються за допомогою оперативного (хірургічного) методу.
ІсторіяХірургія є однією з найдавніших галузей медицини, але її широке застосування стало можливим з XIX століття, після запровадження антисептичної і асептичної техніки (Джозеф Лістер, 1867), наркозу (зубний лікар Уелс, 1844; зубний лікар Мортон, 16.10.1846), відкриття груп крові та їх сумісності при гемотрансфузії. Загалом першою віхою, яка надала поштовх до розвитку хірургії — це дозвіл медичним університетам здійснювати розтини померлих з метою вивчення анатомії людини, що дозволило у подальшому здійснювати хірургічні операції з мінімальною загрозою для життя пацієнта.Чільне місце в хірургічному лікуванні займає хірургічний інструментарій, без якого неможливо виконати хірургічне втручання як таке.
Напрямки хірургіїСучасна хірургія щоразу більше стає реконструктивною хірургією (тобто спрямованою на те, щоб відновити або замінити ушкоджений орган: протез судини, штучний клапан серця тощо) і малоінвазивною (тобто спрямованою на те, щоб мінімізувати область втручання в організм — мінідоступи, лапароскопічна техніка, рентгеноендоваскулярна хірургія).
Лікар, який займається хірургією називається загалом хірургом. Розвиток хірургії, зумовив появу підрозділів, які вивчають та вдосконалюють хірургічне лікування лише одного органу чи системи: загальна (абдомінальна), торакальна, кардіохірургія, суддинна, пластична, щелепно-лицева, нейрохірургія, ендокринна хірургія, травматологія, проктологія, урологія, оперативна гінекологія, комбустіологія, трансплантологія, тощо. Як наслідок, існує поняття спеціалізації хірурга у певній галузі хірургії
Немає коментарів:
Дописати коментар